• 20.04.2021 22:48

Проблеми класифікації письменників за «каноном»

Проблеми класифікації письменників

Науково-популярна стаття, в якій виокремлено проблеми оцінювання і класифікації письменників за «каноном». Серед висвітлених проблем – незрозумілі критерії належності до «канону», втрата «каноном» свого номінального значення, ігнорування сучасних тенденцій. Акцентовано увагу на тому, що апеляція до «канону» – це лише поширення поглядів на літературу попередників і страх висловлення критиками власних думок щодо твору і письменника.

У галузі літературознавства поняття «класифікація за якістю» є не лише одним з найбільш часто використовуваних – воно, як правило, також одне з найменш обґрунтованих. Деякі автори вважаються важливішими за інших, але лишаться незрозумілим, на яких підставах ця ієрархія ґрунтується. Багато літературознавців стверджують, що об’єктивно досліджують і встановлюють літературну якість автора шляхом опису, інтерпретації і оцінювання його або її текстів. Однак, відсутність однозначного стандарту визначення літературної якості робить це ствердження методологічно непридатним. Було встановлено: вчені дотримуються концепції літератури, що визначає якість, яка ними приписується – а не встановлюється – авторові. Залежно від їхніх концепцій про літературу, вчені займають певну позицію і щодо літературного твору. Часто цю позицію можна кваліфікувати як поширення поглядів на літературу, висловлених раніше іншими вченими. Незалежно від того, яку позицію взято щодо самого відбору автора як об’єкта дослідження або огляду, витоки класифікації завжди можна виявити. Більшість із тих авторів ніколи не вивчалися і не рецензувалися. Проте критики і науковці рідко виправдовують свій вибір у цьому процесі відбору. Питання про те, що робить відібраного автора важливішим за невідібраного, лишається відкритим.

Загальне вирішення проблеми відбору, окрім ігнорування її, полягає у тому, щоби звернути увагу на інших авторів у галузі літературознавства, які вже відібрані. Літературний критицизм оперує потрійним відбором і класифікаційним процесом, що послідовно залучає новини в ЗМІ, літературних і академічних журналах, і це базується на поступовому досягненні згоди щодо літературної цінності авторів. Зрештою, серед результатів цього процесу в консенсусі погляду на літературні роботи і авторів найбільш важливим вважається такий: «канон». Зрозуміло, ця конотація «канону» відрізняється від правильного словникового значення: «усе написане певним автором, що, як відомо, є справжнім». Але, частіше за все, критики й науковці звертають увагу на «канон» у значенні невизначеного «списку високоякісних робіт, щодо якого ми всі згодні». Історично ці два значення співпадають у класичному і церковному витоках терміна. Особливо історично-релігійне використання «канону» у відборі і авторизації належних релігійних текстів, що було засобом створення і підтримки соціально-церковної єдності, відображається у сучасному сьогоденному використанні. Хоча характер і текстів і критики протягом останніх століть відійшов від цього релігійного контексту, у використанні «канонічних» посилань ймовірно все ще обмежуються або авторитетами, або одним-двома прототипними еталонами (Шекспір, Кафка). Таке риторичне вживання терміну «канон» є поточним, але небажаним замінником аргументів для підтримки відбору. Апелюючи до «канону», критики мають на увазі ту сукупність згод, де немає складних запитань, що потребують відповідей. Таким чином вони зменшують ризик бути звинуваченими у прийнятті суб’єктивних рішень. Багато вчених і критиків звертається до «канону» щоби уникнути відбору і класифікаційних проблем на рівні автора, підтримати свої власні літературні концепції або здійснити загальний огляд літературного світу на макрорівні.

Проблеми класифікації письменників

Проте використання поняття «канону» для вирішення проблем класифікації приводить щонайменше до трьох серйозних проблем.

По-перше, «канон» ще не визначений

По-перше, «канон» ще не визначений, і його зміст лишається непоясненим. Вчені вигадують певні тлумачення і підкріплюють їх іменами авторів, які, «безумовно», належать до «канону», але чіткі недвозначні критерії, які ведуть до конкретного процесу класифікації, відсутні. Підставою для такої брехні є риторичний заклик, з яким виступають вчені до нібито встановленої літературної якості авторів. Використання цієї лінії аргументів ставить декого у позицію необхідності вийти вперед з «доказом» і, таким чином, зробити об’єктивні порівняння. Оскільки «доказ» складається зі зручного порівняння оцінок, у яких підкреслено унікальність автора, замість більш загальних характеристик, що вказують на якість, цього не відбувається.

По-друге, термін «канон» втратив більшу частину свого справжнього нейтрального значення

По-друге, термін «канон» втратив більшу частину свого справжнього нейтрального значення, оскільки його використовували занадто багато разів у нормативних дискусіях щодо важливості конкретних літературних робіт. В багатьох випадках він став схожим на інструмент, який уживається у процесі встановлення цінності, замість того, щоби описувати сам результат цього процесу. І критику і захист «канону» слід розглядати як акти втручання, у яких нейтральність втрачена. Це важливе питання, оскільки загальний нормативний підхід до «канону» – одна з головних причин, чому науковці рідко обтяжуються захистом «канону», висвітлюючи його зміст або пояснюючи, які критерії слід використовувати для включення. Навіть дискусії, які на поверхні здаються нейтральними носять ознаки нормативного підходу. Ми могли би запитати себе, чи старий канон лишається достатнім.

Третя проблема на методологічному рівні

Третя проблема на методологічному рівні – термін «канон» дає підстави вважати, що літературна якість має дихотомічну природу: автор або належить до «канону», або ні. Насправді, можна сприймати більше рівнів. Як буде показано, ці рівні є, значною мірою, результатом різних аспектів, із яких складається літературний престиж. Більшість захисників «канону» визнають це, але зазнають невдачі під час зіткнення з наслідками. В останні роки учасники дискусії щодо «канону» намагалися інтегрувати цю вимірну перспективу у свої оригінальні нормативні стандарти розщепленням «канону» на кілька «канонів» – або споживчий (наприклад, шкільний канон), або виробничий (наприклад, жіночий канон, чоловічий канон). Це не вирішує третю проблему (і перші дві також); це просто переміщує її фокус. Проте це показує, що в основі дебатів щодо «канону» лежить соціальне втілення. Вибір, зроблений з асортименту і класифікації книг, є соціально створеним. Хоча багато критиків хотіли би, щоби ми вірили в їхні здібності класифікувати авторів лише за текстами на руках, вони виконують свою роботу в соціальному контексті. Мало того, що науковці уважно дослухаються до інших експертів в галузі літератури – з настанням соціокультурних змін у 1960-х роках вони також повинні враховувати громадську думку. Структурні соціальні зміні, в яких потужні розбіжності між елітою і не-елітою зростали повільно – завдяки підвищення рівня освіти і добробуту – перетворили культурний ринок на більш конкурентоспроможний, орієнтований на споживачів, а отже послабили інституційні основи культурного авторитету. Без аудиторії, яка звертає увагу на думки критиків, їхні експертиза і цінність, віднесені до їхнього вибору, позбавлені великої важливості. Як наслідок, уподобання критиків як основа функціонування відбору і класифікації втрачають підґрунтя для уподобання аудиторії, особливо в галузях, у яких виробники культури мають безпосередній контакт з її споживачами. Дійсно, ознаки цього тренду можна знайти на таких споживчих ринках збуту, як газети і школи. Протягом останніх років зросла увага навіть авторитетних літературних критиків до форм культури, що традиційно позначені як «популярна» або «масова». Також, наявні прозорі приклади таких перспективних переміщень в літературній освіті, як зміна навчального плану Американських коледжів і Німецьких середніх шкіл.

Проблеми, викликані використанням «канону», не означають, що неможливо розробити теоретичну об’єктивну класифікацію літературних авторів. Однак умова повинна бути виконана. Будь-якої підозри, що дослідники, покладаючись на свої власні смаки або уподобання, впливають на результат, слід уникати. Це означає, що потрібно примусово залучати «експертів» або «поціновувачів». На відміну від експертів, яких запрошують ставити медичні діагнози або виносити судові рішення, літературні експерти схильні йти на приховані нормативні припущення, властиві їхнім концепціям літератури. Класифікація авторів найкраще виконується з точки зору мета-рівня, де дослідник сам не бере участь у процесі встановлення цінності, а лише спостерігає, як інші пояснюють цінність. З цього слідує, що класифікація за «літературним престижем» переважає класифікацію за «літературною якістю». Використання терміну «якість» дає підстави вважати, що можна встановити внутрішню літературну цінність текстів, тим часом як використання терміну «престиж» означає, що класифікація авторів в галузі літератури – соціально визначений процес.

У цьому нарисі досліджено нову систему класифікації авторів за престижем. З цією метою створено вимірювальний інструмент, сфокусований на соціально-визначальні фактори класифікації авторів у літературній галузі. Авторський літературний престиж був вирішальним для його позиції в класифікації. Літературний престиж ґрунтується на символічно визначеній цінності авторів критикою й іншими інституціями літературної галузі. Для досягнення цієї мети була кількісно визначена встановлена цінність авторів (велика увага вченого чи критика) і ступінь, з яким вчені і критики узгоджені у своєму зосередженні на авторах.

Класифікацію, спрямовану на це дослідження, можна було би назвати «каноном», але у світлі вищезгаданих заперечень щодо використання цього терміну, цього уникнуто. Навпаки, неперервний характер літературної класифікації підкреслено покликанням до ступеню літературного престижу. У такому випадку визначення авторських характеристик у подальшому залишається в центрі уваги, а не дихотомічною особливістю «буття або небуття в «каноні», що походить з тих встановлених або інших, недосліджених характеристик.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.